4 серпня 1914 р. Австро-Угорщина, як і інші країни, припинила конвертацію банкнот у золоту монету, що відразу підірвало довіру населення до паперових грошей. Люди, стривожені непевною політичною ситуацією і невдачами на фронті, тримали у сховках золоті та срібні монети, чим викликали так званий «монетний голод». Побоюючись економічного колапсу, органи місцевої влади були змушені вдатися до випуску різноманітних бон — кредитних грошей, що їх місцеві власті та установи видавали на короткий час.

Під час російської окупації на ринку з'явилися, крім австро-угорських монет та банкнот, мідні та срібні монети, а також паперові гроші царської Росії, якими здійснювали платню військовим та цивільним службовцям, закуповували фураж та продукти харчування для армії. Окупаційні власті встановили занижений курс обміну австро-угорських крон на російські рублі. Якщо до початку війни він становив 2 крони 51 гелер за один рубль, то в нових умовах — 3 крони 30 гелерів.

У воєнному Львові чи не на кожному кроці траплявся якийсь дрібний шахрай або підприємливий спекулянт, який використовував економічну нестабільність для власного збагачення і отримували прибутки навіть у ситуації війни. Велике обурення у місті викликали перекупки — жінки, які скуповували у селян продукти харчування за безцінь і продавали їх утридорога на місцевих ринках. Попри намагання влади встановити фіксовану ціну на товари першої необхідності, встежити за всіма і покарати спекулянтів було неможливо. Тому сварки між продавцями і покупцями, гучні крики і бійки стали під час війни звичним явищем на львівських базарах.