Одяг і тепло
Затяжна війна у Європі цілковито виснажила ресурси країн, втягнутих у конфлікт. Задоволення базових людських потреб у їжі, теплі, безпеці перетворилося у надскладне завдання. У Львові, як і всюди на домашньому фронті, речі першої необхідності, у тому числі вугілля і дрова, опинилися в дефіциті. В результаті, багато львів’ян виявилися неспроможними обігріти власні помешкання. У пошуках виходу люди масово взялися за вирубку дерев у міських парках. Узимку 1914-1915 рр. на дрова розбирали паркани, лавки і цілі будинки.
У воєнний час більшу частину своїх заощаджень і заробітку львів’яни витрачали на харчування, а тому багатьом доводилося доношувати одяг, придбаний ще до війни. Інші шукали щастя на чорному ринку: тут можна було знайти теплий одяг, взуття, покривала. Більшість товарів були призначені для армії і походили з крадіжок. Незважаючи на сувору заборону торгувати військовими речами, нелегальна торгівля у Львові процвітала. Найбільше таких місць було зосереджено в районі Краківського ринку.
У холодну пору року потреба людей в теплі стала підставою для зловживань і шантажу. У міську поліцію надходили скарги на власників помешкань, котрі за несплату оренди замуровували у будинках комини. В результаті, боржники не могли розпалити вдома пічку, щоби зігрітися чи зготувати їсти. Львівські шевці, скаржачись на високі ціни на шкіру, без зволікань піднімали ціни на готову продукцію. У серпні 1916 р. вартість черевиків піднялася від 40-50 крон до 60-80 крон всього за один місяць