Епідемії і шпиталі

Медичні працівники та головнокомандувач російськими військами на вул. Снопківській, 1914-1915 рр.
До війни у Львові, як і в інших європейських містах, найбільш смертельними були “специфічні міські хвороби” — сухоти легень і запалення дихальних шляхів. Загроза епідемії з’являлася лише тоді, коли до міста з’їжджалося багато людей з нагоди великих урочистостей. З початком війни перші сигнали тривоги з’явилися у Львові вже у вересні 1914 р. Лікарі зафіксували випадки холери серед російських солдатів і цивільних, котрі приїхали з околиць, де бушувала епідемія. На легкій стадії хвороба нагадувала симптоми харчового отруєння; на тяжкій — призводила до сильного зневоднення організму і смерті. Для профілактики захворювання, медики рекомендували мити руки і кип’ятити воду. У липні 1915 р. під загрозою вибуху епідемії опинилася бідна і щільно заселена дільниця Львова, окреслена вулицями Замарстинівською, Жовківською (сьогодні — вул. Богдана Хмельницького) і Джерельною. У боротьбі з заразними хворобами — віспою, дизентерією, тифом, іспанкою міська влада розпорядилася про дезінфекцію вулиць і примусове щеплення, створення окремих епідемічних шпиталів і бараків, а також про обмеження в’їзду у місто інфікованих хворих. 

Епідемії і шпиталі

Медичні працівники та головнокомандувач російськими військами на вул. Снопківській, 1914-1915 рр.
Лікарняний павільйон поранених солдатів, 1915 р.
Лікарняний павільйон поранених солдатів, 1915 р.
Операція у військовому шпиталі, 1915 р.
Операція у військовому шпиталі, 1916 р.
Перcонал шпиталю Червоного Хреста, 1915 р.
Перcонал шпиталю Червоного Хреста, 1914 р.
Працівники павільйону Червоного Хреста, 1917 р.
Російський військовий шпиталь, 1915 р.
Дитячий шпиталь Св. Софії, 1916 р.
Шпиталь Червоного Хреста, 1916 р.
Група вояків та сестри Маріїної Родини у шпиталі Червоного Хреста,1915 р.
Група лікарів шпиталю Червоного Хреста, 1914-1915 рр.
Дім інвалідів, 1914 р.