Жінки і робота
Кухарки, 1914-1918 рр.
З початком війни діяльність численних жіночих гуртків, комітетів і товариств була спрямована насамперед на медичну і гуманітарну допомогу армії. Саме за сприяння жінок у Львові з'явилися самаритянські курси, налагодилась робота місцевого Товариства Червоного Хреста. Центральне бюро цього товариства очолила дружина галицького намісника Ванда Коритовська (Wanda Korytowska), однак, окремі філії діяли у приватних помешканнях Пелагії Скарбек (Pelagia Skarbek), Ольги Закрейсової (Olga Zakreisowa) і Ядвіги Лангєрової (Jadwiga Langierowa). Львівські жінки незалежно від національності, віросповідання і рівня достатку долучалися до благодійності: вони опікувалися міськими кухнями, допомагали сиротам, доглядали за раненими солдатами.
Із мобілізацією чоловіків на фронт весь тягар догляду за домом і дітьми ліг на жіночі плечі. Щоби забезпечити сім’ю, жінки годинами стояли в черзі за продуктами, ходили в ліс рубати дрова, а також зважувалися на публічний протест. Восени 1915 р., коли у Львові стала відчутною нестача чоловіків працездатного віку, спорожнілі робочі місця зайняли жінки. Вони працювали кельнерками, кондукторками і двірничками. До війни ці професії вважалися суто чоловічими, а тому працюючі жінки привертали увагу громадськості. У вересні 1915 р. перші вісім жінок приступили до роботи кондукторками в трамваях. Вони були одягнуті у звичайну форму з капелюхом. Як писали газети, при появі кондукторок пасажири першими пред'являли квитки на проїзд, оскільки кожен хотів перевірити, як жінки справляються з новою роллю.