Головною метою пропаганди на домашньому фронті була підтримка бойового духу мобілізованих солдат і лояльності цивільних громадян. Наприкінці липня — на початку серпня 1914 р. у Львові, як і в багатьох інших містах Європи, відбулися демонстрації на підтримку війни. Під супровід військових маршів львів’яни радісно вітали призовників, пригощали їх солодощами і цигарками. Конвої взятих в полон росіян викликали у місті радше зацікавлення, аніж ворожість, оскільки лише підтверджували віру людей у блискавичну перемогу Австро-Угорщини у війні.

Ситуація змінилась, коли російські війська 3 вересня 1914 р. зайняли Львів. Там, де окупаційна влада не могла забезпечити собі підтримку населення, вона насаджувала її примусовими методами. У важливі дати для царської сім’ї та імперської ідеології львів’ян змушували прикрашати свої будинки російськими прапорами. Найважчі дні російської окупації припали на березень 1915 р., коли після довгої облоги Перемишля російські війська взяли фортецю, і направили через Львів тисячі полонених австро-угорської армії, серед яких було багато солдатів львівських полків. Конвойовані, вони йшли до Києва втомлені, голодні і хворі, а їхні родичі і знайомі навіть не мали можливості з ними поговорити.    

Повернення австрійського війська до Львова 22 червня 1915 р. не принесло людям сподіваного полегшення, а тому пропаганда шукала спосіб повернути довіру людей до влади. У місті проводились благодійні та розважальні акції, які мали відволікати людей від воєнних труднощів і пропагувати гордість за державу. Однак з кожною новою хвилею мобілізації ентузіазм населення з приводу війни вичерпувався. Під час великих воєнних кампаній у Галичині до міста долинали звуки гармат, люди жили в постійній тривозі за свої життя і життя своїх близьких.