Із початком війни уряди європейських країн докладали значних зусиль, щоб обмежити споживання спиртного серед цивільного населення. Найрішучіші кроки у боротьбі з пияцтвом зробила Російська імперія. У серпні 1914 р. цар Микола ІІ видав указ, який забороняв виробництво і продаж горілки. Купувати вино дозволялося винятково для лікувальних потреб чи для релігійних обрядів, однак продавець мусив мати спеціальне посвідчення. Непослух карався арештом і штрафом. У вересні 1914 р. дія цього указу поширилася і на Львів, що був частиною окупованих територій, завдавши чималого клопоту охоронцям правопорядку. Містом ширилися чутки про пограбування горілчаних складів і пивниць, повідомлення про таємні алкогольні оборудки і скарги на погану якість самогону.

Антиалкогольна кампанія у Львові не припинилася навіть тоді, коли контроль над містом повернула собі австрійська влада. Продаж горілки у львівських шинках знову заборонили, а продаж пива суттєво обмежили. Міська влада боролася зі шахрайством і вимагала від власників закладів чітко вказувати місцевими і німецькою мовами сорт пива і його ціну за літр. Найчастіше продавали місцеві сорти пива: львівське, окоцімське, живецьке, тарновське і буське, а також світле й темне пиво, привезене з Угорщини, Нижньої Австрії, Чехії та Моравії. Випити пива у Львові можна було з 7-ої до 10-ої год. вечора в будні дні та з 4-ої до 10-ої год. вечора — у святкові. У приміщенні дозволялося брати півлітра пива в одні руки, а на вулиці — літр. Рестораторам, які нехтували розпорядженням, загрожував штраф або 6-місячний арешт.

В охопленій війною Австро-Угорщині навіть такий начебто безпечний у всіх відношеннях напій, як кава з молоком, віщував неприємності. Через брак молочних продуктів у віденських кав'ярнях після обіду заборонили подавати молоко до кави і шоколаду. Серед відвідувачів були такі, що приносили молоко зі собою, і самостійно доливали його до чорної кави. Порушників вистежували і суворо карали. У Львові бракувало не лише молока, але й доброї кави. У лютому 1915 р. поліція затримала знаного львівського підприємця Кароля Чуджака, власника пекарні «Меркурій», підозрюваного у махінаціях з великим запасом кави. У 1917 р. кава все рідше з’являлася на полицях магазинів, і мешканцям доводилося обходитися так званою «мішанкою» — сурогатом із цикорію з невеликим процентом справжньої кави.