У містах на домашньому фронті система середньої і вищої освіти зіткнулась зі значними труднощами. Протягом чотирьох навчальних років, які припали на воєнний час, школярі і студенти були позбавлені належної систематичної підготовки. Через велику частку мобілізованих серед вчителів уроки у школах і гімназіях проводили учні старших класів і недавні випускники.  Це дало підстави говорити про "сурогат науки" у часі війни.

Ситуація у східній частині Галичини ускладнювалася ще й тим, що регіон знаходився в епіцентрі бойових дій, де контроль над населеними пунктами переходив від австрійської армії до російської, і навпаки. Через близькість до фронту багато навчальних закладів у Львові перетворили на шпиталі і лазарети, а також притулки для біженців. Після революцій у Російській імперії до міста почали вертатись австрійські полонені. Щоби розмістити велику кількість людей, влада звільнила приміщення шкіл і гімназій. Станом на 25 лютого 1918 р. новоприбулі зайняли 17 шкільних будинків.  

Перед приходом російських військ до Львова 3 вересня 1914 р. керівництво Університету, боячись можливого обстрілу міста, розпорядилося про перенесення усіх цінних предметів і важливих документів у підвал. Під час війни будівля Університету не постраждала, на відміну від головного корпусу Політехніки (Вищої політехнічної школи), де довгий час знаходився військовий шпиталь. Тоді для опалення будинку було спалено майже все дерев'яне обладнання аудиторій; втрачено внутрішнй декор залів і музейні колекції.